Микола Леонтович, 13.12.1877р

13 грудня  святкує свій день народження  український композитор та громадський діяч Миколи Леонтович. Його різдвяна колядка “Щедрик” стала символом новорічних свят у всьому світі, найбільш популярна в англомовному аранжуванні як «Carol of the Bells.»ЇЇ мелодія зачарувала навіть голівудський кінематограф, зробивши саундтреком таких кінофільмів як « Один удома», «Міцний горішок – 2», « Сімейка Адамсів» тощо. Проте світова спільноті, до повномасштабного вторгнення в Україну російської федерації, не знала авторства щедрівки. Сьогодні ж увесь світ знає, що цей шедевр народила українська земля.

Батьки Леонтовича бажали, щоб хлопець продовжив сімейну традицію та став священником. Проте після закінчення семінарії у 1899 році Леонтович відмовився від духовного сану, кілька років працював вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалював свою музичну освіту. Любов до музики залишалася з ним всюди — навіть під час вчителювання Леонтович організовував літературно-музичні вечори з учнями.

У 1901 році Леонтович видає перший збірник пісень з Поділля, а вже у 1903 році — другий збірник подільських пісень, який він присвячує Миколі Лисенкові.

Він був у дитинстві допитливим та кмітливим. Любив бавитися у диригента з братами та сестрами. Батько Миколи Леонтовича – отець Димитрій — казав, що «малий Микольця», ще не вміючи говорити, співав. Микола Леонтович дуже любив музику”, — розповідає Ольга Прокопенко, працівниця музею Леонтовича.

Восени 1904 року композитор переїздить на Донбас і влаштовується там викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Вже наступного року, під час революції, Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Однак його діяльність привертає увагу поліції, тож Леонтович повертається на Поділля (місто Тульчин), де продовжує викладати музику і спів у єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священників.

З 1909 року Леонтович починає навчання під керівництвом відомого теоретика музики Болеслава Яворського (якого він періодично відвідує у Києві та Москві). У той же час композитор починає створювати багато хорових обробок (“Піють півні”, “Мала мати одну дочку”, “Дударик”), серед яких з’являється і славнозвісний “Щедрик”.

У 1916 році з хором Київського університету Леонтович виконує свою обробку “Щедрика”, яка принесла йому великий успіх у київської публіки. На той момент це була вже четверта редакція твору.

У жовтні 1921 року композицію представили на концерті у Карнегі-Голлі в Нью-Йорку. А в 1936 році, Пітер Вільховський, працівник радіо NBC, створив англійську версію тексту до “Щедрика”, відому як Carol of the Bells. Ця версія поширилась під новою назвою, зробивши українську мелодію всесвітньо відомою. При цьому період із 1919 по 1921 роки, коли твори Леонтовича набули популярності у Європі, був одним із найбідніших етапів у житті композитора — йому не вистачало грошей навіть на харчування чи одяг.

Його учениця згадувала, як перед дорогою “стара Танашиха” поворожила композитору по руці: “Це лінія життя, але чому вона така коротка?” На що Леонтович тільки віджартувався, говорячи, що до смерті ще далеко.

І от він дістався Марківки. На календарі — 22 січня 1921 року. Субота, шоста година вечора. Тільки-но до розмови зійшлася родина Леонтовичів: отець Димитрій, Микола, його сестра Вікторія і донька Галина, аж до хати постукався і попросився заночувати подорожній. Розмова російська, солдатська”, – згадував потім батько Миколи Леонтовича.

Творчий доробок Миколи Леонтовича нараховує понад 150 музичних творів, найвідоміші з яких — це “Щедрик”, “Дударик”, “Пряля”, “Козака несуть”. Митець також захоплювався обробкою козацьких пісень: після подорожі на Хортицю композитор особливо надихнувся цим явищем української музики.

У доробку Леонтовича збереглися обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні.