Микола Куліш, 18.12.1892р
1892, 18 грудня – на Херсонщині народився Микола Куліш, письменник, режисер, драмату рг, життя якого обірвали сталінські репресії.
Навчався в Олешківському міському училищі,чоловічій гімназії. Згодом – у Новоросійському університеті, звідки його мобілізували до царської армії. У 1915 р. був тяжко поранений під Смоленськом. У 1918 р. організував «Просвіту» в Олешках. З 1918 р. – голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради, організатор «Першого Українського Дніпровського полку» в Херсоні. 1922-1925 рр. – інспектор Наросвіти (організовував українські школи, забезпечував їх кадрами, склав український буквар «Первинка»). Як драматург став відомим завдяки постановці драми «97» Гнатом Юрою. Його найвідоміші драми – «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Так загинув Гуска», «Маклена Ґраса».
У Харкові під час спектаклю “97” жінки непритомніли, а під столичним театром чергували карети швидкої допомоги. Протягом театрального сезону 1924–1925 років виставу показали понад п’ятдесят разів.
Зі спогадів дружини Антоніни:
“«97» виставлялася на харківській сцені безліч разів і на 50-ту, ювілейну, виставу Миколу запросили приїхати. Він узяв відпустку і поїхав. На харківському двірці зустріли його сам Гнат Юра і письменник Аркадій Любченко.
Микола вперше бачив свою п’єсу на сцені. Він сидів в льожі, його фотографували з усіх боків. Після третього акту режисер проголосив зі сцени, що автор п’єси — в залі. Зірвалися оплески і не вгавали, а Миколу, який не хотів іти на сцену, артисти винесли на руках. Побачивши автора, публіка зробила йому велику овацію. Люди кидали квіти і кричали”.
Згодом Куліш починає співпрацювати з театром Леся Курбаса “Березіль”. За допомогою театру Курбас мріяв створити модель ідеального суспільства. У першому номері “Барикади театру” Курбас пише: “«Березіль» — проти академізму, проти естетства і проти безграмотності. «Березіль» — проти всякої флегматичності й сонливості”.
На початку 1930-х твори Миколи Куліша почали піддаватися гострій критиці. У грудні 1934 р. драматурга було заарештовано, звинувачено у приналежності до терористичної організації і зв’язках з ОУН. Під час судового процесу по «Справі боротьбистів» у березні 1935 р. Куліш був засуджений до 10 років таборів. На Соловках утримувався у суворій ізоляції. Хворого на туберкульоз, позбавленого права на прогулянки і медичну допомогу, в листопаді 1937 р. Миколу Куліша було розстріляно в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського району, Карелія.
Цитати з творів Миколи Куліша:
На московському кумачі України самостійної не вишити!
Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
Україна сьогодні не сцена, а плацдарм… Плацдарм великого змагу ідей…
«Патетична соната»
