Skip to main content

Костянтинівський індустріальний фаховий коледж

Піроцький Федір, 01.03.1845р

1 березня 1845 року народився видатний український електротехнік і винахідник трамвая Федір Аполонович Піроцький. У квітні 1880 року перед багатолюдною аудиторією, де був і представник фірми “Сіменс”, він викладає проєкт застосування електрики “для руху залізничних потягів з подачею струму”. Через рік у Берліні рушив перший електротрамвай.

Приналежність родини до небагатого поміщицького роду питомих військових Лохвицького повіту Полтавської губернії підказує, що родина винахідника походить від козацької старшини Лохвицької сотні Лубенського полку. Таку старшину в 1785 році, після ліквідації Катериною ІІ державних структур Гетьманщини було прирівняно до російського поміщицтва.

Розробив проєкт машини змінного струму й системи передавання електроенергії через залізний дріт, закріплений телеграфними ізоляторами на дерев’яних стовпах. Зворотним провідником була земля.Він придбав дві уже класичні колекторні машини системи Грамма і у вересні 1874 р. на Волковому полі проводить першу серію дослідів з передачі електроенергії від однієї машини на відстань 200 м до другої (перша система “генератор-двигун”!).Для подальших експериментів він докуповує – теж за свій рахунок – парову машину, згодом і другу, і проводить кілька серій дослідів.Піроцький звертає увагу на “дармові” електричні лінії – залізничні колії.

 У 1875 р. він розпочинає і у 1876 р. завершує серію успішних дослідів на дільниці Сестрорецької залізниці довжиною 1 км. У цих дослідах одна рейка була прямим, друга зворотним (земляним) провідником; приймачем енергії був електродвигун.

1875 рік — на ділянці Сестрорєцької залізниці запустив вагони на електричній тязі. Була електрифікована майже одна верста шляху. У його конструкції рейки були підключені до генератора Грема. Обидві вони були ізольовані від землі.

Дбаючи про пріоритет та поширення своїх ідей, у 1877 році Піроцький розіслав “Інженерний журнал” зі своєю статтею про експерименти усім зацікавленим особам і фірмам, в тому числі і представнику фірми “Сіменс”, який негайно доправив журнал у Берлін.

Наслідки не забарилися. Поки Піроцький був вимушений відволіктися від дослідницької роботи через тривале службове відрядження у чорноморські фортеці, на берлінській виставці 1879 р. фірма “Сіменс” продемонструвала невеличкий “потяг” з окремим локомотивом і двома причепними платформочками, на яких могли сісти спинами один до одного, звісивши ноги, декілька пасажирів. Водій сидів на локомотиві.

Екіпаж використовувався як атракціон. Це був ще далеко не електромоторний трамвай, але важливо те, що енергія до двигуна локомотива подавалася за схемою Піроцького з “Інженерного журналу”.

1881 року Піроцький проклав підземну лінію, по якій передав електроенергію від гарматної майстерні до Технічної артилерійської школи. Успіх цього проєкту підштовхнув владу Петербурга до побудови центральної електростанції.

Продовжуючи працювати над іншими своїми ідеями, Піроцький на початку 1880 р. запропонував кілька конструкцій удосконалених металургійних і домашніх печей, а також печей для випікання хліба. У розвитку телеграфу також є певний внесок артилериста-винахідника. 

Повернувшись до Петербурга, Піроцький знову, за власні кошти, приступає до улюбленої справи.

У заявці на винахід від 5 квітня 1880 року він описує проєкт електричної залізниці, а 12 квітня перед багатолюдною аудиторією, де був і представник фірми “Сіменс”, викладає проєкт застосування електрики “для руху залізничних потягів з подачею струму тими ж рейками, по яких котяться колеса”.

Доповідь людям сподобалася. Протягом літа Піроцький працював над втіленням свого винаходу. Для цього він навмисне обрав найважчий двоярусний вагон кінної залізниці на 40 пасажирів, вагою у 6 550 кг і переобладнав його на електротягу.

Нарешті 22 серпня 1880 р. уперше в цілому світі рушив електромоторний вагон трамвая. Він рухався зі швидкістю кінної рисі (8-12 км/г – ІП), робив крутий поворот, зупинявся і рухався назад. Показ успішно проводився до 16 вересня.

Зарясніли захоплені відгуки в газетах, про успіх писали науково-технічні журнали, серед них і “Электричество”. У 1881 р. Піроцький демонструє схему свого винаходу на Паризькій міжнародній виставці. Здавалося, незабаром трамвай під вулицями столиці імперії.

На заваді стала звичайна консервативність Росії, особливо її столиці. Місцеві олігархи, які вклали великі капітали в конку, що ще не окупилися, стіною стали перед трамваєм. На Заході ж протягом 5 наступних років усі трамвайні лінії будували за схемою Піроцького.

Поблизу пам’ятника Магдебурзькому праву постала електростанція з двома генераторами. Будівництвом керував відомий інженер Василь Первенко. І ось 1 червня 1892 р. на Олександрівському (тепер Володимирському) узвозі та Олександрівській (Сагайдачного) вулиці почав рухатися електричний трамвай.

Так лише через 12 років після винайдення творіння Піроцького було реалізоване вперше в імперії, на його батьківщині – Україні.

За цей час змінилося ставлення до підвищеної напруги, удосконалилися електричні машини. На лінії діяли 4 вагони, було 3 роз’їзди (на горі, внизу та на початку вулиці).

Згодом почався рух на багатьох похилих вулицях і крутих узвозах Києва, що спричинило справжнісінький трамвайний бум – за 9 років електричні трамваї пішли у 15 містах імперії.

Винахідникові трамвая ледве вистачило пенсії на їжу й оплату номера в готелі, однак він іще замовляє прилади й хімічні препарати, продовжуючи якісь досліди, передплачує книги й журнали.

У біографії і діяльності Піроцького є багато неясностей. І тут великий борг полтавських і херсонських істориків та краєзнавців. Забула про нього й “Українська радянська енциклопедія” та “Історія міст i сіл УРСР”.

Та ще більший борг науковців і Київської міської влади незалежної України. У Києві, де пішов перший у Східній Європі трамвай, немає навіть вулиці Піроцького, як і Струве та Первенка. Немає i пам’ятника чи бодай стели цим великим людям…