Іван Левицький, 25.11.1838р

** …се переважно буденна мова українського простолюддя, проста, без сліду афектації, але проте багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом. З огляду на високоартистичне змалювання селянського життя і добру композицію повість належить до найкращих оздоб українського письменства.

**Іван Франко про повість “Кайдашева сім’я”.**

Нечуй-Левицький Іван Семенович
(1838-1918)
письменник, перекладач

Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім — Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім’ї сільського священика.

Дивина та й годі. Але саме в Молдавії Іван Нечуй-Левицький написав найкращі твори, що й досі є окрасою шкільної програми: “Бідний думкою багатіє”, “Маруся Богуславка” і “На Кожум’яках” (всі: 1875), “Світогляд українського народу: ескіз української міфології” (1876), “Микола Джеря” (1878), “Кайдашева сім’я” (1879), “Бурлачка” (1880), “Приятелі” та “Шевченкова могила” (обидва: 1881), “Старосвітські батюшки та матушки” (1884), “Чортяча спокуса” та “В Карпатах” (обидва: 1885). Неймовірно, але з письменницької уяви на папір соковитий колорит українського села ліг не в Києві, не в Галичині, не в Канівському повіті, не на Полтавщині, а саме в столиці Бессарабії останньої третини ХІХ століття, за 500 км на південний захід від Міста на семи пагорбах.