Борис Грінченко, 09.12.1863р

1863, 9 грудня (27 листопада за старим стилем) на хуторі Вільховий Яр на Харківщині в родині штаб-ротмістра Дмитра Яковича Грінченка та доньки полковника Літарєва Поліксени Миколаївни народився Борис Грінченко – майбутній письменник, педагог, етнограф, історик, публіцист громадський діяч, укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови», із організаторів і керівників «Просвіти», активний член Братства тарасівців, співзасновник Української радикальної партії (1904).

добута самоосвіта дозволила Борисові Грінченку скласти іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті і в 1881 році він починає вчителювати в селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини, зокрема – і у відомій народній школі Христі Алчевської. Йому болить, що діти навчаються російською, навіть у школі Алчевської, тому намагається писати для дітей оповідання рідною  мовою, пізніше – підручники підручники «Рідне слово» (1889) та «Українська граматка » (1907). Через російську мову в школах він навіть відмовився взяти участь у святкуванні 30-річчя діяльності Христини Данилівни.

З 1894 року Борис Дмитрович працював у Чернігівському губернському земстві. Тут він організував єдине в Східній Україні видавництво, що випускало дешеву популярну літературу для народу. Щоб зекономити кошти, він з дружиною взяли на себе коректуру і редагування рукописів. Загалом вони випустили у світ більше 45 видань загальним тиражем більше 180 тис. примірників, закладаючи на них кошти мецената Івана Череватенка, а незрідка й свої власні.

1902 року письменник переїхав до Києва, де з головою поринув у політичну і громадську діяльність, де на першому місці були література, освіта і просвіта. У 1905 став одним із  ініціаторів утворення Всеукраїнської учительської спілки (ВУУС) — професійної української організації вчителів і діячів народної освіти.

У 1907 році за дорученням Київської Громади розпочав з дружиною роботу над тлумачним «Словарем української мови». Спочатку планувалося, що Грінченко буде упорядником і опрацює лексикографічний матеріал, зібраний членами  Громади. Однак у процесі роботи він значно розширив і доповнив матеріал словника. В результаті до нього увійшли 70 000 українських слів з літературних творів та фольклорних джерел. Словник вийшов 1907-1909 роках у чотирьох томах і був відзначений премією Російської академії наук. Пізніше, у 1920-х роках, Словник Грінченка став основою для розробки українського правопису.

У Києві письменник створив першу публічну бібліотеку, (її книжковий фонд нині в ЦНБ АН України імені Вернадського).

6 травня 1910 року Грінченко помер в містечку Оспедалетті, Лігурія. Тіло письменника було доправлено до Києва і поховано на Байковому кладовищі.